«Скелі Довбуша»

              Серед мальовничого передгір’я Карпат у гущі темних лісів, де в тіні столітніх сосен цвіте казкова папороть, заховане таємниче кам’яне царство. Його цар давно помер, залишивши десятки легенд, жодна з яких не повідає людям правди про те, що було колись у його володіннях і що насправді заховане за цими тяженними чорними брилами гір. Залишились лише статуї невідомих істот, що колись виросли з-під землі, а зараз ховаються у важкому оксамиті холодно-зелених мохів. То Скелі Довбуша.             фото: ANGELo

    Ске́лі До́вбуша – унікальна пам’ятка історії та природи, розташована поблизу села Бубнища (Болехівська міськрадаІвано-Франківська область), в урочищі Бубнище, на території створеного 1996 року Поляницького регіонального парку.

   «Скелі Довбуша» розміщені  на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн років тому на дні палеогенового моря. Кам’яний лабіринт завширшки 200 м тягнеться серед буковосмерекового лісу зі сходу на захід майже на 1 км.

    За переказами, у XVII–XVIII ст. тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.

Унікальний скельний комплекс названий на честь легендарного опришка Олекси Довбуша. Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.

Про Бубнище свого часу писав Іван Франко у своєму творі «Бубнище», Михайло Грушевський визначив Скелі Довбуша як оборонний скельно-печерний комплекс.

Вивчивши вибиті в каменях печери, зруби, пази, східці, вчені дійшли висновку, що скелі використовувалися людьми, які жили тут у Х ст., під помешкання та в ролі фортеці. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність, чисту обробку стелі.

Городище з трьох боків оточене скелями, з четвертого боку обмежене валом і внутрішнім ровом завширшки 10 м. Діаметр майданчика 40 м. У скелі вибитий колодязь, до якого ведуть кам’яні сходи. Колодязь (2 х 2 м, сучасна глибина 5—6 м) не доходить до води. У скелях вибиті три печери зі збереженими пазами від колод. На скелях зображені солярні знаки, поглиблення у формі долоні, личини. Поруч розташований великий курганний могильник, що складається з насипів діаметром 5 м і заввишки до 1 м.

Залишки 80% слідів забудови дозволить відтворити комплекс у найвірогіднішому вигляді — створити єдиний комплекс дерев’яних наскельних укріплень, який, безумовно, вразить і захопить уяву туристів та екскурсантів, додасть привабливості унікальному природному явищу. Чи не кожна зі скель здавна мала свою назву. Чому саме таку – часом важко сказати; багато з них продиктовані самою формою каміння, інші навіяні містичними переказами. Дуже незвично виглядає сіра скеля “Книжка” заввишки в два людські зрости, яка нагадує за формою відкриту книгу. Та найбільш чудернацькі виникли вже у наші дні: “Поцілунок собаки-барабаки”, “Майн Кампф”, “Шлях самурая”, “Корчма при дорозі”, “Політ над гніздом зозулі”, “Лісоповал”, “Валіза Сальвадора Далі”.

     Та чи не найцікавішим місцем комплексу є так званий Замок. Це печерний комплекс у північній частині Основного массиву. Із трьох сторін окреслений скелями, наче стінами, а з четвертої – захищений оборонним валом. Неподалік простежуються обриси своєрідних кімнат, які служили досить комфортним місцем для відпочинку, адже взимку тут не дуже холодно, а влітку приємно прохолодно. Навіть свій ставок мали ті, хто мешкали тут. Що саме тут було розміщено – точно не відомо. Та дослідники притримуються думки, що за княжих часів знаходилась справжня оборонна фортеця.

 

Фото: Ростислав БудзикВодоспад поблизу фото: Ростислав Будзик

фото: ANGELoфото: KlymenkoyBubnyshche-6.jpgDSCF1039-Dovbush-rocks.jpg

фото: Олександр КривенькийФото: Ігор Мелітка

Leave a Comment